Моя сім'я в літописі Великої Вітчизняної війни

     Для нашої сім'ї День Перемоги був самим дорогим святом. Ми завжди збиралися поздоровити маму з цим світлим днем. Тато, на жаль, давно вмер.
      У цьому році виповнюється 75 років з дня закінчення цієї кривавої, жорстокої війни.
Вже немає й моєї мами, і я хочу просто згадати про моїх рідних, кращі роки яких припали
на такий важкий час.
        Тато, Полянський Володимир Микитович, у 1941 році закінчив медучилище в Одесі, а мама, Полянська(Красуліна) Марія Титівна - медичну школу у Курській  області. Їм було відповідно- 20 і 18 років.
          Зустрілись вони на фронті . Служили у 13 армії І Українського фронту, 280 Конотопсько-Коростинській Червонопрапорній Ордену Суворова стрілковій дивізії  304 окремого медико-санітарного батальйону.Закінчили війну в Берліні. Обоє нагороджені орденами і медалями.
         Після війни працювали в лікарні с.Маяки Біляївського району.
Тато помер у 1970 році, мама останні 7 років жила в с. Барабой, померла у 2013 році.

                                         Ось воєнні фото моїх батьків.

  Квітень- травень 1945 року

                                       
                                                Тато зі своєю мамою   1946 рік   

                                                  Мама у лікарні після війни

                                            Мама зі своїми правнуками, 2007рік

 
                                                     Нагороди моєї мами

Мама розповідає правнучці Маші про війну